реферат на тему історія української лексикографії

реферат на тему історія української лексикографії

Українська лексикографія — розділ українського мовознавства, що займається створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Лексикографія — це наука, що займається розробкою теоретичних проблем укладання словників і упорядкуванням та описуванням різного роду словникових матеріалів. Найчастіше словник подає зібрання слів тої чи іншої мови в алфавітному порядку. Існують також словники, в яких слова подаються за гніздовою системою, тобто в одній словниковій статті наводяться усі похідні слова, утворені від кореневого слова. Є іще словники інверсійні — у них слова подаються за алфавітом .

Українська лексикографія. Розділ: Мовознавство, філологія Тип роботи: реферат (інші типи робіт: курсова, дипломна) Формат: MS Word (*.doc) Розмір: 90.5 Кб (в архіві 21.07 Кб) Антивірус: перевірено - вірусів немає. Відправити на e-mail. Скачать реферат. Етапним в історії укр. лексикології став перший друк, словник — «Лексисъ сирЂчь реченія въкратцЂ собран(ъ)ны и из слове(н)ского языка на просты(й) рускій діялекть истол(ъ)кованы» Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596). У пам’ятці — 1061 словникова стаття. В реєстрі — церковнослов’ян. слова, перекладені староукр. літ. мовою, тому ця праця — перша спроба нормалізації лекс. складу двох мов.

Українська лексикографія 12. 1. Лексикографія як розділ мовознавства. Історія української лексикографії12. 2. Сучасна класифікація словників12. 3. Економічні словники12. 4. Комп’ютерна лексикографія. Українські електронні словники. Такі лексикографічні праці відомі з ХІІІ ст. Першим українським словником став рукописний церковнослов’янсько-український "Лексиc с толкованіем слов просто" невідомого автора. Ця праця, до реєстру якої входить 896 слів, відіграла позитивну роль у розвитку староукраїнської лексикографії. 1596 р. у Вільні вийшов перший український друкований словник "Лексис…"

Історія української лексикографії починається з кінця XVI ст., коли Лаврентієм Зизанієм був створений «Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ словъ просто» (опублікований у Вільні 1596 р.). Це перекладний словник, бо в ньому церковнослов'янські слова вже мають відповідники з тодішньої літературної мови. Реєстр цього словника охоплює понад 1000 слів. Слова розташовані в алфавітному порядку, що нагадує послідовність літер грецького алфавіту, й перекладаються відповідниками-синонімами тодішньої української літературної мови: агнєцъ, баранокъ; брань, война.

Історія української лексикографії починається з кінця XVI ст., коли Лаврентієм Зизанієм був створений “Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ словъ просто” (опублікований у Вільні 1596 р.). Це перекладний словник, бо в ньому церковнослов’янські слова вже мають відповідники з тодішньої літературної мови. Серед лексикографічних праць XVII ст. слід назвати рукописний “Гептаглот лексикон” (“Семимовний словник”), латинський реєстр якого включає понад 2700 слів, до яких подаються відповідники грецькою, турецькою, татарською, вірменською, українською та румунською мовами.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний лісотехнічний університет України. Реферат на тему: Українська лексикографія кінця XVIII – початку XX століття. Виконала: ст. гр. М-12 Мельник Христина. Львів 2011 Диференційовані словники-додатки З появою нової української літератури та літературної мови на народній основі починається новий період в українськії лексикографії. Її основою в XІX столітті стала українська жива розмовна та літературна мова. Збільшується кількість видаваних словників.

Предмет лексикографії. Тема 7 ЛЕКСИКОГРАФІЯ. 2. Типи словників. Використана література. 3. З історії української лексикографії. Українська лексикографія має давню традицію, початок якої фактично збігається з виготовленням у Києві найдавніших списків і копій південнослов’янських текстів, а потім появою перекладів з грецької мови і власних оригінальних творів. Перші спроби лексикографічного опрацювання слова пов”язують з внутрішньорядковими і покрайніми глосами (гр. glossa – застаріле або малозрозуміле слово), якими пояснювалися грецькі і південнослов’янські слова.

Актуальність теми полягає в тому, необхідна чітка класифікація періодів становлення та розвитку української лексикографії, та її системний аналіз. Об’єктом дослідження є періодизація розвитку та становлення української лексикографії як галузі, з елементами виокремлення найвизначніших праць, які стали ключовими моментами в історії українського словництва. Предметом дослідження є лексикографічні продукти та лексикографічні праці відомих вітчизняних словникарів. Мета дослідження полягає у з’ясуванні української лексикографії як наукового розділу українського мовознавства та аналіз основних істори.

Розвиток української лексикографії - статья по английскому языку. Лексикографії старої доби. Настанов "не вносити штучної відмежованості української мови від російської". Відповідно до цього виділяють практичну і теоретичну лексикографію. Тісно пов’язана з лексикологією.

Українська лексикографія має давню традицію, початок якої фактично збігається з виготовленням у Києві найдавніших списків і копій південнослов”янських текстів, а потім появою перекладів з грецької мови і власних оригінальних творів. Перші спроби лексикографічного опрацювання слова пов”язують з внутрішньорядковими і покрайніми глосами (гр. glossa – застаріле або малозрозуміле слово), якими пояснювалися грецькі і південнослов”янські слова.

Украї́нська лексикогра́фія — розділ українського мовознавства, що займається створенням словників (словникарство) та опрацюванням їх теоретичних засад. Історія української лексикографії починається з кінця XVI ст., коли Лаврентієм Зизанієм був створений «Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ словъ просто» (опублікований у Вільні 1596 р.). Це перекладний словник, бо в ньому церковнослов'янські слова вже мають відповідники з тодішньої літературної мови. Реєстр цього словника охоплює понад 1000 слів. Слова.

Лексикографія (від гр. lexikos "словниковий" або lexicon "словниковий запас igrapho "пишу") - розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників. Це наука, яка має практичне застосування. Теоретична лексикографія опрацьовує загальну теорію словників: розробляє принципи відбору лексики, розташування слів і словникових статей, структуру словникової статті (граматичний і фонетичний коментар до слова, виділення і класифікація значень, типи словникових визначень, система ремарок, типи ілюстрацій, подача фразеологізмів, співвідношення лінгвістичної і нелінгвістичної, тобто енциклопедичної, країнознавчої інформації).

Видатні українські лексикографи зробили значний внесок у мовознавчій науці. Їхні роботи є зразками для багатьох початківців, які пов’язали свою долю з цією вибагливою та водночас цікавою працею. Сьогодні Ви дізнаєтесь хто відомі українські лексикографи та короткі відомості про них. Відомі лексикографи України. 1. Бевзенко Степан Пилипович (1920-2005) – український мовознавець, дослідник історії та діалектології української мови. Доктор філологічних наук (1962), професор (1964). Учасник Другої світової війни. Працював старшим викладачем (від 1949), завідувачем кафедри української мови (1950–196.